У кого ж спитати?

У кого ж спитати, коли ж це скінчиться?
Весь біль той нестерпний та сльози дітей?
А ще, та чи мали б на світ народитись
Всі ті, хто вбиває безвинних людей?

І знову в лікарню… по діточкам хворим…
По тим, хто ще, навіть, лиш мріяв — не жив…
Та що ж таке коїться, людоньки добрі?
Чому ще живі, хто малечу бомбив?

Хвороба дитини — то вже сум безмежний,
Але те дитя, що так вірить в життя,
Несе лиш надію в маленькому серці,
Що зможе здолати хворобу буття…

Та знову ракети ворожі спиняють
Дитячії долі, що вірять й тремтять,
І бачити хочуть всі сни кольорові,
Де бути здоровими завжди хотять…

У кого ж спитати, коли ж це скінчиться?
Весь біль той нестерпний та сльози дітей?
А ще, та чи мали б на світ народитись
Всі ті, хто вбиває безвинних людей?
(Ніка)
8.07.2024
Цей вірш присвячено обстрілам Київа та Київської дитячої лікарні «Охматдит», обстрілам Дніпра, Кривого Рогу, Покровська, Краматорська 8.07.2024