"Крила"
Стукають відповіді
В мої двері повагом,
Наче ранкові звуки природи.
І завмирає серце з повагою —
Щемлива й безцінна
Ця нагорода.
У лабіринтах душі теплішає,
І цим теплом зігрівати й ділитися
Хочеться. Щиро. І світло більшає.
Невже так може душа світитися...
Шрами залишились,
Та вже — загоїлись.
Чи прикривати їх — немає значення.
Розум з душею
Неголосно перемовились.
За цей дар болем та вдячністю сплачено.
Нові світанки, нове віддзеркалення.
Те, що шукаємо, десь вже існує.
Я й не гадала, що такі крила матиму.
Нехай огортають лиш тих, хто цінує.
Крила
© Copyright: Сэя Тод, 2024
Свидетельство о публикации №124070703763
Свидетельство о публикации №124070703763
Рецензии