Радість та біль приходять без стуку,
Змінюють погляд й трохи душу,
Тримають на пульсі незриму руку,
Нагадують мовчки істини непорушні.
Торкаються лагідно, і то - їх натяк
На вибір шляху та правильні кроки.
В дрібницях щоденних — їх тонкі знаки,
І дуже глибинно відчутний їх дотик.
Й раптом торкання тепле відчуєш
І не побачиш навкруги нікого,
То значить — думки твої чиясь душа чує.
На тлі щоденних смертей, що в тому такого?
13.10.23
Без стуку
© Copyright: Сэя Тод, 2024
Свидетельство о публикации №124070702420
Свидетельство о публикации №124070702420
Рецензии