про сутуле вориння
що невдо;взі впаде; на поті;ху вітра;м,
залиша;ючи здо;бич сумну; павути;нню —
ті;льки ті;нь від наді;ї і зни;щений храм.
Мо;крий сніг для труни; є сумні;вна моги;ла.
Кра;ще ві;чна мерзлота; і па;м'ять льоди;н.
Кра;ще зго;рнута кров, ніж засти;глі чорни;ла.
Кра;ще мі;сячне ся;йво, ніж мо;рок світли;н.
Задріма;ла судьба; під суту;лим вори;нням.
Зни;кла бе;звісті до;ля, як по;мста богі;в
безіме;нним стрільця;м за гріхи; безпрови;ння,
і за світ з кишенько;вих зіро;к-ліхтарі;в.
Ще дале;ко-дале;ко гуля;є відли;га.
Ще високо-ви;соко летя;ть журавлі;.
Кра;ще пи;ти життя; до оста;ннього ми;га,
ніж без слі;ду піти;, як круги; на воді;.
Свидетельство о публикации №124070102285