про павича
втім бажа;ю неодмі;нно співа;ти,
і тако;го співа;ка-відчайду;ху
утаї;ти лі;пше ху;тко за гра;ти.
Голосо;чок мій гуня;вий, мов ше;рех,
перева;жно аби; рі;зних ляка;ти
на горо;ді шахраї;в сіропе;рих,
чи бреха;ти гавкуно;м бі;ля ха;ти.
Втім я ві;рю, трубаду;р-бідола;ха,
що зустрі;ну павича; я весно;ю.
Запро;шу я того; ди;вного пта;ха
заспіва;ти фа;йну пі;сню зі мно;ю.
Най почу;є наш хора;л Катери;на,
доконе;чно покладе;е своє; о;ко
то на ме;не, то на того; павли;на,
і пришльо;пне цей дуе;т прежорсто;ко.
Світлина: Петро Холодний. Дівчина та пава. 1915.
Свидетельство о публикации №124063004684