наче молитва
і пе;ршої ми;ті зара;ні,
блага;ю, як те;бе ніхто; не блага;в,
дай, бо;же, сумлі;ння і ша;ні.
Не в ме;ві у снів, а ось тут, на землі;,
і хоч би за крок до проща;ння,
дай ща;стя мені; і для се;бе візьми;
криши;ну земно;го коха;ння.
Блаже;н, хто проки;нутись вра;нці хоті;в,
де ни;в коли;шуться хви;лі.
Дай со;нця зерну; і ви;трилам вітрі;в,
і га;рту набу;ти в горни;лі.
Дай срі;блу заба;рвити скро;ні вітця;,
Ону;ків коли;ску для не;ні.
Де схо;диться о;брій у то;чці злиття; —
беру;ться заві;тні терени;.
Нема;є по;тягу душі; до ве;ршів
в оба;ві запе;клого бо;ю.
Дай спо;кою, бо;же, моги;лам бра;тів,
а па;м'ять позба;в супоко;ю.
світлина: Карп Трохименко. Весна. 1947.
Свидетельство о публикации №124062904035