янгол

Червнева ніч, спекотна і важка,
прийми її, підстав під неї плечі.
Сузірья обирають ватажка
з якоїсь міжпланетної малечі.
У дворі млосно, жовкнуть навкруги
дерева, не витримуючи ночі,
ще й тихо грає коник без ноги
мелодію про клопоти жіночі -
повернеться додому? Може й ні.
А може, без ноги, як цей музика...
А може, без руки, бо на війні
трапляється й таке. Горіла стріха,
та чорні стіни... Грай, музика, грай,
скалічений отим скаженим червнем.
Уникнути зумів пташиних зграй,
гадав, що став досвідченим та вченим.
А вийшло так... І все ж таки вночі
лунає ця мелодія каліки,
і вигукнути хочеться - навчи,
бо музика твоя - ті ж самі ліки
чекаючим здорових і калік,
щоб тільки повернулися додому,
рахуючи зигзиць короткий лік,
ковтаючи непрошену судому
десь глибоко у горлі... Грім гримить,
війна не так далеко. Скрипка плаче.
Все може обірватися за мить,
то як тобі судилося, юначе -
зітхають мати, жінка та сестра.
Спекотний червень, швидко жовкне листя.
Подвір'я, ця мелодія стара -
і ніби янгол поруч оселився.
Нехай без рук, нехай без ніг, осліп,
додому і скоріше, що ж робити...
Війна та червень. Жінка ріже хліб,
і зірка мовчки падає з орбіти.