Рондель
Час, як борвій, забирає минуле,
Нібито листя осіннє мете,
Десь у космічне провалля жене,
Кожну хвилину постійно пильнує.
Час не питає, що душу хвилює,
Долі людські, як гірлянди, плете.
Час, як борвій, забирає минуле,
Нібито листя осіннє мете.
Час наші болі сприймає байдуже,
Іноді нерв так безжально кресне!
Зробиться серце від рани терпке,
Прикрість згадавши, щемливо пульсує.
Час, як борвій, забирає минуле…
*Креснути (кресати) тут – гнівно говорити, дивитися, гримати.
Час, як борвiй, забирае минуле
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124062400713
Свидетельство о публикации №124062400713
Рецензии