Привабливе, зелене тло -
іскрА життя, що світить ясно.
Хай скільки б воєн не було,
смерть не трапляється завчасно.
Збагнуть не сила - молоді,
ще зовсім юні, навіть діти,
лиш проявилися в житті,
навчилися його любити...
проте ідуть із нього геть,
чиєюсь волею ведОмі...
керує білим світом смерть,
як проповідник в Божім Домі.
І скільки в нас того часУ,
аби закінчити всі справи?
Пізнати всесвіту красу,
"не забруднитися" лукавим?
Пробіли, що між "так" і "ні",
мов білі, незнайомі плями,
помИлками болять в мені
і не дають прийти до тями.
Повірити урешт - живу,
тягнутися за соломИну...
А смерть готує тятиву
аби стрілу пустити в спину.
Мiстичне
© Copyright: Ева Сокол 2, 2024
Свидетельство о публикации №124062201703
Свидетельство о публикации №124062201703
Рецензии
