Не має пам'яті дитинство, лиш неба дбалого блакить
і мамине шитво барвисте і діда сміх, що все простить,
і сум і радість від пізнання, який непізнаний цей світ,
і пісня жайворона рання і чорнобривців пізній квіт.
Немає більше святогудства від батьківщини відректись.
Онука-покидь Боголюбський дідизну палить сміючись.
Гарячий попіл з жаром - присок. Так закипає тільки кров.
Так починається з колисок до пам'яті дитинства зов.
(рядки з поеми "Злива")
про присок
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124061702644
Свидетельство о публикации №124061702644
Рецензии
