Коли нема на небі сонця
І смуток душу огорта,
Я хочу, щоб серпанку нотка
Мені в житті допомогла.
У світі – все невипадково:
Ні дощ, ні вітер, ні гроза…
Та все ж, сумуємо раптово,
Коли – негода і сльота.
Ось вітер знов надривно стогне…
Ні, то не вітер, то душа!
Сказав би хтось словечко добре,
Та тільки чується луна…
Розфарбувати б небо в барви
Щоб назавжди забути тьму
І зустрічати в тиші ранки,
Радіти сонячному дню.
Узяти б душу у долоні
І колисати, як дитя,
Приспати всі душевні болі,
Вернути мирну мить життя.
Узяти б душу у долонi
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124061504547
Свидетельство о публикации №124061504547
Рецензии