про хмари та сонце

Промайнула містом злива,
змила спеку нанівець
і в калюжі полохливо
знов гарює воробець.
Сліплять око небу бані
новоявлених церков
і стають душі бажані
сподівання на любов,
і до цих віршів байдужі,
як до суму дітлахи,
відбиваються в калюжі
хмари, сонце і дахи.

світлина: Олександр Мурашко. Дівчина з собакою. 1904.


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →