про хмари та сонце

Промайну;ла мі;стом зли;ва,
зми;ла спе;ку наніве;ць
і в калю;жі полохли;во
знов гарю;є воробе;ць.
Слі;плять о;ко не;бу ба;ні
новоя;влених церко;в
і стаю;ть душі; бажа;ні
сподіва;ння на любо;в,
і до цих ві;ршів байду;жі,
як до су;му дітлахи;,
відбива;ються в калю;жі
хма;ри, со;нце і дахи;.

світлина: Олександр Мурашко. Дівчина з собакою. 1904.


Рецензии