Мені здається, щастя – це метелик,
Що радісно кружляє, роси п’є,
Красивий, безтурботний і веселий.
Поглянеш, і в душі – солодкий щем.
Звичайне диво, трепітне і ніжне,
Що слухає відлуння справ земних.
Граційне, життєрадісне і втішне,
Сідає невагомо на квітки.
Здається, ніжність і краса – для тебе!
Всі візерунки, переливи, блиск!
Та щастя наше, Богом бережене,
На жаль, скороминуче, наче мить!
Піймаєш, а чи втримаєш, не знаєш…
Злетить, немов метелик, у блакить…
І знову ти сумуєш, навіть плачеш,
А щастя десь у Всесвіті парить…
Щастя метелик
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124061006249
Свидетельство о публикации №124061006249
Рецензии