б л плями мо пам ят
можливо потрібно запропонувати малярам
зафарбувати біляві плями там,
де на географічних атласах моєї пам'яті ховались дрібненькі пустощі
де відштовхувались ноти від дуальної гами,
де ми бились за правду, поки нам не відсікли руки
обидві, де ми струнко вимінювали знання на грати,
щоб погратися там
і радіти тому, які ми героїчні люди.
а мабуть варто було б
передавати свій досвід й далі,
щоб з часом він увійшов у підручники сьомого класу,
та навіть ти сам не зміг себе засудити за бездіяльність,
сам себе не зміг ментально відмордувати.
або на кшталт величезним чорним дірам
зібрати увесь свій досвід, (попередньо відмовляючись від нього)
зібрати увесь свій жалюгідний життєвий досвід
і зробити вигляд, ніби його взагалі то і не було?
якщо жити собі, як ростуть дерева
тихо, повільно, не звертаючи уваги на довколишній світ
повз сутінки столітніх війн,
крізь наслідки землетрусів та пандемій,
недбаючи про власний рух у цьому дивному кругообігу
мабуть одного разу це спрацює
в найгіршому випадку — ні.
Свидетельство о публикации №124060804841
"білі плями моєї пам'яті" © Copyright: Аншель Мари, 08.06.2024 18:17
Я шукав
"Білі плями" © Copyright: Вопли Видоплясова. Альбом "Музіка"
Здравствуй, милая Мари!
Прочитал твоё произведение в переводе Яндекса, и задумался: "А надо ли менять себя, забывать своё прошлое, отрекаться от своих мыслей, стихов, привязанностей, симпатий?" Жизнь прекрасна тем, что меняет наше окружение, позволяет нам развиваться, расти, прощая себя, становясь выше мелочных обид, собственных "ошибок трудных", без которых не было бы нас в настоящем виде, являющимся нашей сутью, сущностью, естеством...
И потом, разве можно "избавиться" от памяти, не причинив себе вреда? Я считаю, что только в состоянии Сумеречного расстройства сознания, бреда, человек будет делить себя на "хорошего" и "плохого", переделывать себя, зачёркивая своё прошлое, свои привычки. Принимать себя таким, какой ты (я, он, она) есть - наивысшее благо жизни.
И можно ли передать свой "опыт, сын ошибок трудных" кому-либо? Также, как свои привычки, своё либидо, свою точку зрения на тот или иной вопрос. Личностный рост, несомненно, обусловлен паттернами, учениками, последователями, но кто будет идти по моим стопам, примет мою философию в качестве основополагающего закона?
Я думаю, возможный способ избавиться от каких-либо угнетающих воспоминаний - это расписать их на бумаге. Или напечатать на принтере. Или, что достаточно накладно, издать в виде толстенной книги в дорогом переплёте. А потом сжечь. Возможно, есть и другой вариант - рассказать в состоянии алкогольного опьянения своему другу, подруге, близкому человеку, который сможет тебя понять. И, главное, сможет тебя принять таким, какой ты есть, не желая тебя переделать, перекроить по своему образу и подобию.
И после этого обнуления, переформатирования, очищения памяти от застоялых вод, если можно так сказать, возможно, наступит облегчение...
Мари, милая моя, я могу читать твои откровения, слушать твои рассказы бесконечно...
10.05.2025
С уважением, Игорь Задорин
Творческая Лаборатория Игозаленд 14.05.2025 04:54 Заявить о нарушении