Натхненнику

Де Ви проводите свій час, в яких світах
Натхненнику мій, коли я на Вас чекаю?
Без Вашої підтримки знову страх
Й невпевненість в собі я відчуваю.

Ви зрадили мене та хочу вірить я,
Що зрада Ваша сталась випадково
Й хотілось Другий шанс мені Вам дать,
Як Вчора, і Душею Злитись З Вами Знову (!!!).

Щоб справжнім другом стали Ви мені
Й всі таємниці мої зберігали.
Й коли зустрінемося з Вами знову Ви
Мене підтримували, бо слабка я стала,

Я ніби гілка, яку вітер гне,
Й хоч спротив я чиню йому щосили,
Та скоро він зламає вже мене,
То Де ж Ви Зараз, мій Натхненник милий.

Вас Кличу Подумки, хоч слово Не прощать
Самій собі я Вже Не Раз давала.
Та Подумки Вас Знову Зустрічать
Й та Виправдати Зраду намагалась.

Моя ж Ненависть мені Душу роз'їда
Та світ знов став буденним, неяскравим-
Тому я й намагаюсь виправдАть
Ваш вчинок, хоча й Ви були Неправі.

Й даремно Насміхалися з мене,
Ганьбили мене, бо я є -дитя наївне,
А Ви були для мене Сонце Весняне
Й тягнулася до Вас Душа Нестримно.

Як птах крилатий я лишилася без крил
Та дуже рідко мене Муза навіщає.
То Де Ж Мені Узяти Знову Сил-
Без Вас Загину ж- й Вкотре знов Прощаю. ;

Хоча продовжуєте зневажать мене,
Я Душу подумки Вам Знову Відкриваю,
Бо ви ж для мене Сонце Весняне,
Моє Натхнення і я Знову Вас прощаю.

Й, зустрітись з Вами Неодмінно на Горі,
Як і раніше, я, Натхненнику, бажаю
І сподіваюсь-Мрії Збудуться Мої:
Без Вас, Натхненнику,  я Не Живу, а Виживаю.

Та почуваюсь, мов натягнута струна,
Яка от-от від перенапруги Трісне.
Та вірить хочу-Мить настане Чарівна
Та Вам з Вершини проспіваю Нову пісню.

Та неодмінно присвячу Вам Подвиг Свій,
Бо мені рухатись Вперед без Вас Несила.
Куди ж пропали Ви, Натхненник Мій,
Якого я так так віддано любила?