Я слухаю дощ
І тишу плекаю в душі,
Він мірністю нот
Вколисує думи мої.
Шепоче мені
Про світлу до сонця любов,
До нього спішив,
Та сонце за хмарами знов.
Втішаю його,
Кажу: “Ти не плач, а співай!
Від співу твого
Вчуватиме й сонечко драйв.
Крізь краплі сяйне
Веселий ясний промінець,
Від світла натхнень
Проснеться швидкий вітерець.
Хмарки розжене
І витіснить настрій сумний,
З’єднає в одне
І дощик грибний, і сліпий.”
Мій дощик зрадів,
Щасливо всміхатися став,
У небо злетів,
До сонечка в гості помчав.
Дивилась блакить,
Як промінь з дощем танцював,
В цю радісну мить
У небі з’явилась дуга…
Слухаю дощ
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124060606655
Свидетельство о публикации №124060606655
Рецензии