Ангел Каралийчев Мауна-лоа

(„МАУНА-ЛОА”)
Ангел Иванов Каралийчев  (1902-1972 г.)
                Болгарские поэты
                Експресионизъм / Экспрессионизм / Експресіонізм
                Перевод: Надежда Миськив


Ангел Каралийчев
МАУНА-ЛОА
                „Забыли вы, что в мире ест любов,
                которая и жжет и губит…“
                Ал. Блок

Нощ.
Падащи звезди
разсичат мрака.
Аз ида
от Фабриката.
И виждам – 
гори пожар:
Бъдещето.
Пророци.
Босоноги,
с дълги коси,
вещаят.
Нозете в рани –
камен път,
край пътя
люляки
мълчат.
А дрехите напрашени.
Народът
не посипа пътя им
с люлякови клончета,
не разгъна
бели черги копринени
да преминат мулета.
След тях
по шумните мегдани
тълпят се хора изгладнели –
бедни хора.

Те са мойте черни братя,
с преломени ръце,
отсечени нозе,
продупчени гърди.
ТВС.
От бедите,
от войните,
от подземията,
от угарите –
глада.
То беше хладен юлски дъжд
в душите, в ужас изгорели.
Тогава в робските страни
слънца гореха и луни;
Земята
кървав глас издигна:
МАУНА-ЛОА
ще изригне!
С печал и смех,
с надежда.
Ще изхвърли трупове –
милиони
мъртъвци,
забравени,
изгнили
в затвори.
Бити с камшик,
промушвани,
горени с желязо,
куршум.
Отрова.
Черепни
пирамиди… –
За безумието,
благоденствието,
хищната страст
на властелина.

Властелинът хвърля трохи
и налита:
Какъв съм
благодетел аз!
Аз ви храня, кучета!
Давам ви хлеб.
Без мене вие,
на улицата
ще измрете,
псета.
А те:
предлагат –
купете: ръцете,
семействата,
радостта ни,
жените,
децата,
сърцата.
И
викат:
МАУНА-ЛОА!

               1923 г.


Ангел Каралийчев
МАУНА-ЛОА (перевод с болгарского языка на украинский язык: Надежда Миськив)
                „Чи ви забули, що у світі є любов,
                котра обпалює і губить…“
                О. Блок

Ніч
Зорі падають і
розтинають морок.
Я йду з
Фабрики
й бачу:
палає пожежа,
майбутнє,
Пророки
Босоногі,
з довгим волоссям,
віщують.
Ноги в ранах –
камінний шлях,
край шляху
бузки
мовчать.
А одежі запорошені.
Народ
не встеляє їхній шлях
бузковими гілками,
не розгортає
білі шовкові черґи,
щоб пройшли мули.
За ними
на галасливих майданах
юрбляться зголоднілі люди –
бідні люди.

Вони, мої чорні брати,
зі зламаними руками,
відрізаними ногами,
пробитими грудьми.
ТВС
Від бід,
від
війн від підземель,
від ріллі –
голоду.
Це був холодний липневий дощ
у душах, згорілих від жаху.
Тоді в рабських країнах
горіли сонця й місяці.
Земля
здіймала кривавий крик:
МАУНА-ЛОА,
ось що вивергнеться з уст!
З печаллю і сміхом,
з надією.
Викине трупи –
мільйони
мерців,
забутих,
зігнилих
у в’язницях.
Битих батогом,
прострелених,
палених залізом,
пострілом.
Отрута.
Черепів
піраміди.
– Для божевілля,
процвітання,
хижої пристрасті
володаря.

Володар кидає крихти
і нападає:
Який же я
благодійник!
Я вас годую, собаки!
Даю вам хліб.
Без мене ви
на вулиці
помрете,
як щенята.
А вони
пропонують –
купіть:
руки,
сім’ї,
нашу радість,
жінок,
дітей,
серця.
І
кричать:
МАУНА-ЛОА!