Вступ до поеми Злива
В одри;ну пра;вилась пості;ль,
запра;влена в'ї;дливим жа;лем,
що ті;пав ду;шу звідусі;ль.
Мота;лись дні, а ніч висі;ла
над голо;вами плугарі;в,
І від безви;ході знеси;ла
мори;ла зе;млю без дощі;в.
Грози;вся схід свої;м осо;том.
Втім має пру;гу на;віть щем.
Так, здо;брений крива;вим по;том,
чека;в насі;ння чорнозе;м.
Люба;ска ни;цого нева;рта.
Наро;дом ста;не люд. Коли;сь
Нака;же ла;гідно Ора;нта:
— Просни;сь від за;шморгу, просни;сь!
Свидетельство о публикации №124060203933