вабить i вабить обрiй

Ва;бить і ва;бить о;брій — ма;ри і го;ря злу;ка,
мі;сце, де мо;ре з не;бом в стрі;чку впліта;ють яв.
Бу;де любо;в до лю;би пра;гнути без доку;ки,
до;ки вітри; плека;ють що;гли вітри;льних яхт.
І;нші моря; — пусте;лі. Злий без вітри;л сіро;кко —
Зра;джений сум коха;ння — несамови;то дме.
Щі;льно пові;ки сплю;щить сві;ту ба;чуче о;ко,
о;ко недружелю;бне, о;ко глухоніме;.
Час намете; курга;ни — го;лі піща;ні му;ри —
стрі;ха передоста;ння сла;вних коза;цьких душ.
Най розі;йдуться сві;том зву;ки цієї ду;ми.
Не перемо;же пра;вду біль нелю;дських кату;ш.

світлина: Сергій Васильківський. Козак в степу. 1905.


Рецензии