Знову Пер. Риммы Батищевой

Кожна марниця запевнює - бути Добру!
І павутинки хмарок - Фей волосся у Небі -
Я задивлюсь - і вже меса мені не в потребі...
І нісенітниці болю, нарешті, зітру.

Райдуг коромисла - болі мої обмина.
Днина з похмурої - робиться втішна і тепла.
Травень вирує. І дощику - срібнії стебла...
І виринають події й святі імена...

Вийду в Природу - і втішити душу вдалось.
Серце вирівнює стукіт і б'ється спроквола...
Десь віднаходиться справді розважливе слово -
Сенс твого плину віднайдеться наче ось-ось!

Рветься байдужості геть обважнілий ланцюг -
Знову дивлюся в гірку я реальність тверезо...
Знову хитнуться здивовано шальки терезів -
Знову шукаєш до Бога стежину оцю...

І витлумачуєш низку своїх заперечень -
Сплутала стежку. Вдалася до сховів та зречень...

                Перевод - Риммы Батищевой

Каждый пустяк убеждает людей: быть добру!
Туч паутинки – волшебные волосы в небе –
Я засмотрелась – мне месса уже не потребна…
И несуразности боли в итоге сотру.

Радуга в небе – и боли минуют меня.
День в непогоду становится тёплым и чистым.
Май веселится, и дождик такой серебристый…
И возникают событья, святых имена…

Выйду в Природу – ко мне утешенье придёт,
Сердце спокойно стучит, бьётся тихо и ровно…
Где-то находится нужное, мудрое слово –
Будто бы смыслы теченья найдутся вот-вот!

И безразличия рвётся тяжёлая цепь –
Снова я трезво смотрю на реальное всё…
Сдвинулись вновь удивлённые чаши весов –
Снова ты ищешь путь к Богу – желанную цель.

Вновь проясняется список твоих возражений –
Ты заблудилась, прибегла к хранениям и отреченьям…


Букети ірисів в моїй хатці - травень 2024 рік