Я не впевнена, що все здужаю,
Що не стиснеться розум кривдою,
Плачу, бачучи, як все рушиться,
Як знов всі живі під прицілами…
Наче темрява й не білішає,
Тільки смуток є та біда одна
На усіх нас, тих, хто примушений
Проживати день один, як аж цілих два…
А ворожий світ — невдоволений,
Б;є й нещадно так по усім, як сказ,
Хто ще дихає, той цілований
Богом у чоло, навіть, і не раз…
Помолюся знов, привітаю день,
Глибоко вдихну гіркий час війни,
Заспіваю ще, тай іще пісень,
Щоб не скласти ні білих крил весни…
(Ніка)
Квітень 2024
Я не впевнена, що все здужаю
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2024
Свидетельство о публикации №124052602891
Свидетельство о публикации №124052602891
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.