Прошлой осенью

   Н.Бидненко
Минулої осені...
Покотилась яблуком в траву
Осінь зачаровано-щаслива.
Я віднині спомином живу -
Подарованим тобою дивом.

Тим коротким спалахом в серцях,
Що спалив осінні застороги.
Та чому так швидко він зачах -
Тільки холод стелиться під ноги.

Збайдужів ти, промайнув, як мить,
А мені за все платити мито...
Сліз немає, серце не щемить -
Плаче осінь, золотом облита.

Ти мені відпустиш всі гріхи,
Я тобі невольний гріх прощаю...
Нас любов застала в час лихий -
Осінь щедро сумом пригощає.
***
Покотилось яблоком в траву
Осень очаровано - счастливая.
Я отныне  памятью живу -
И подаренным тобою дивом.

Тем коротким пламенем в сердцах
Который сжёг осенние остороги.
Почему так быстро он погас -
Только холод стелится под ноги.

Безразличен стал, пролетел как миг,
А ведь мне за всё платить налоги...
Слёз нет, и сердце не щемит.
Плачет осень, в золотом облоге.

Ты мне отпускаешь все грехи,
Я тебе невольный грех прощаю...
Нас любовь застала на пути,
Осень щедро грустью угощает.