Можливо, я – морська гладінь,
Бо відчуваю,
Як сонця промені ясні
У глиб впускаю.
А може, я – старенький став
Чи тиха річка,
Бо бачу: в розмаїтті трав
Літає бджілка.
На гладі ширяться круги,
То, мабуть, мрії.
А далі – гнівні буруни:
Думки невтішні.
Десь у бездонній глибині –
Мої надії.
Вони зникають в бистрині,
В лункій стихії.
Стоять стіною вздовж води
Високі скелі.
Вони, як вісники біди,
Як дні буремні…
Гуде тривожно вітровій,
Немов сирена.
Мотив то тихий, то гучний,
Як путь життєва.
Можливо
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124052504799
Свидетельство о публикации №124052504799
Рецензии