Глаза роз, вы прекрасны, смотрю нынче в вас

                *        *        *

Глаза роз, вы прекрасны, смотрю нынче в вас,
В откровенье любви – достоверны;
Сокровенные слышу я ваши слова,
Ведь посылы к нам шлёте безмерны.

Что весна не мираж, а есть истины всплеск,
В ней должны были мы наслаждаться,
Только радостные быть участники пьес,
Солнцу, каждому дню улыбаться.

Почему, Боже, столько преград на пути –
Водевиль должен быть, стала драма?
Выбор снова и снова нам надо найти…
Почему над Людьми зреет карма?

О глаза, роза, видно из Совести в вас…

Вячеслав Шикалович
25.05.2024 г.


 *        *        *

О, трояндові очі, дивлюся я в вас,
В одкровення любові, достоту;
Я читаю відверті ці ваші слова,
Сумнівів тож немає й на йоту.

Що весна не міраж, а є істини сплеск,
В ній повинні були ми купатись,
Самі радісні бути учасники п’єс,
Сонцю й кожному дню усміхатись.

Боже, чому ж це стільки припон на шляху –
Водевіль бути мав, стала драма?
Перед очі із написом вибір валун…
Чом над Людством докірлива карма?

О трояндові очі, із Совісті в вас…

В’ячеслав Шикалович
25.05.2024р.