Памятник-стіна.
Пам’ять – в вікнах засина
Ми пройшлися по засвіткам сонця
Сушить спека й притягує твої два карих плеса
Не віриться, що Я з тобою йду,
До мосту через асфальтовий жар,
Ти завідома причепурилася, Я – завідома схвилювався
Ніколи не щастило прийняти в довіру скільки краси
На двох майже одна біда,
Моя – мала, твоя – більш-інакша.
Знаєш, мене при тобі, на твоїх очах ще ледь тільки привідкрили
А Я, вже втрачаючи твій шанс, іду собі вітряний.
Все це, наше, твоє, п’янке – пам’ятник цим буттям
Сторінки не виданих книг,
Спогади для інших про твої карі плеса
Голубине бачення своїх гнізд
2024-05-24
№2-ий твір про Зіроньку.
Напевно, нам мало про що тепер є говорити
Щось, розкажу. Здивую
Перетаю де живе, як сім’я.
Прийнаймні, спогади про неї й твори – лірична чистота.
Хоч хтось тут серед буденів свята.
Голубине бачення своiх гнiзд
© Copyright: Владимир Шеврон, 2024
Свидетельство о публикации №124052406076
Свидетельство о публикации №124052406076
Рецензии