Circe Invidiosa

Ти про;сто ві;дьма, чу;єш, ві;дьмо, ві;дьма.
Міня;єш шкі;ри на вимо;гу хі;ті.
Споча;тку зна;джуєш плода;ми я;блунь,
зати;м вкрада;єш ду;шу Евриди;ки
і прославля;єш ті;льки незворо;тність,
як та змія;, лиш спобіга;я ча;су,
коли; своє; встроми;ти го;стре жа;ло
в неза;йманість прива;бливої пло;ті
і осуши;ти цю поточи;ну знена;цька.
Зати;м, не до;вго ка;посній раді;ти.
На су;міш кро;ві ска;льда та змію;ки
Чека;є в жи;лах лю;та несумі;сність,
І се;рце на;сторч перекри;є згу;сток.
Втім, ме;ртве сло;во не доро;жче ві;пси.

світлина: John_William_Waterhouse. Circe Invidiosa 1892.


Рецензии