Не вірити, що прИйдеться платити
за кожну думку, слово, хибний крок
безперестанку, скільки маєш жити
аби нарешті вивчити урок.
Не вірити, що мало заплатила -
пітьмою болю захлинувся світ...
Здавалося, не віднайдЕться сила,
яка спроможна відновить політ.
Час тамував і болі, і страждання,
безвір'я, і гнітючість самоти...
Мені гадалось, що плачУ востаннє -
в минуле й досі ще димлять мости.
А доля знову вимагає плАти...
приречено молю її :"ЗаждИ!"
Та не мені ці рішення приймати,
нічИм не відкупитись від біди.
Єдине, що лишИлось - проживати
хвилину кожну, мов останню мить... не думати про неспроможність сплати,
а кров'ю свій рахунок оплатить.
Плата
© Copyright: Ева Сокол 2, 2024
Свидетельство о публикации №124052104019
Свидетельство о публикации №124052104019
Рецензии