Колише вітер мої думки,
По краю леза пишу рядки.
Кохання струни, як біль зубів,
Неначе руни з пророчих снів.
Колише вітер мене саму,
Як хвойда п'яна поволі йду.
Шукаю щастя самотній шлях,
Сльоза розлуки вже на очах.
Колише вітер та рве струну,
По краю леза я в прірву йду.
Кохання мого самотній шлях,
Тебе кохаю я й досі, так!
По краю леза
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2024
Свидетельство о публикации №124050706978
Свидетельство о публикации №124050706978
Рецензии
