На твоєму стовбі -
лиса пліш,
аж блищить,
там немає гілкової стріхи.
Там немає гнізда,
не сидять журавлі
Безхатинний -
ні честі, ні втіхи.
Голий стовб-самобут:
ні сім;ї, ні думок
Скиглить спражно твоя домовина.
Бо навіщо весні нерозквітлий бузок?
Хлоп за змістом скавчить сиротинно…
Пошук втрачених сенсів -
безглуздий мотив
То відверта компостна мережа.
Твоїх лідерів слово, глевкий наратив,
мозаїчно творився з обмежень.
Запручайся.
І ,може,
надибай гілок
У цнотливого
темного лісу
А як тяжко -
заточуй колючий кілок
і пиляй на побачення з бісом.
Здався?
ПрОшу. То суто природній відбір.
Кожен сам обира своє лихо.
Знав синонім «людовиська»? -
Грак-лицемір,
що розважливо нівечить стріхи.
Сумнів зайвий:
Прощають і люди, й птахи.
У сердешних душа непомірна.
Най вчуди…
проїби - й не простиш собі Ти.
Та нехай…
Схиб - життя невід;ємна частина.
***
© Copyright: Мелихова, 2024
Свидетельство о публикации №124050600771
Свидетельство о публикации №124050600771
Рецензии