Мій лагідний, квітучий травню!
Прийди уранці, розбуди мене!
Пошли хоча б маленьку краплю
Переконання, що війна мине.
Ми підемо удвох стрічати ранок,
Рожево-ніжну весняну світань*,
Подивимось на сонце крізь серпанок
І скажем “до побачення” зіркам.
Покличемо весну, хай відпочине,
Вже заморилась, мабуть, не на жарт.
Можливо, нам розкаже щось важливе,
Бо вже пройшла важкий і довгий шлях.
Будь ласка, травню, забери тривоги,
Безсонні ночі, морок, дим тяжкий.
Здається, упаду вже від знемоги,
Прийди, утіш, вгашати біль навчи…
*Світань (поет.) – те саме, що світанок.
Прийди, утiш
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124050406512
Свидетельство о публикации №124050406512
Рецензии