Є ніжність древніх слів, яких і не сказати вже,
їм догоряти лиш з осінніми кострами,
а є лиш те, що кожен свято береже,
що словом неможливо передати.
І є мовчання – тиша, звук і рідні імена,
німота, де терпіння й ласки ніжний трунок,
а ще звідтіль холодна постає стіна, -
прощення передсмертне і останній порятунок.
А по Соборній дощ іде мовчанню навпаки,
і краплі тихо в вікна б'ються, б'ються,
Буг вінницький - життя, мов змахи легкої руки,
коли пливуть назавжди, щоби повернутись.
- «ДАЛЕКІ ВІДГОЛОСКИ МАЙБУТНЬОГО», 1994-2024 р.р.
Вiнниця
© Copyright: Петр Скорук, 2024
Свидетельство о публикации №124050402506
Свидетельство о публикации №124050402506
Рецензии