Яскраво сонце сяє в небі,
Весна за розкладом прийшла.
А в нас все небуль, небуль, небуль,
Вкруги кривеньки дзеркала.
Чому крила не дав, мій Боже,
Я б полетіла далеко.
Вирує пагубне, вороже,
Де людям жити нелегко.
"Вершки" цікавить лиш нажива,
Ціной любой - по головах,
А людям - крихти, бути б живим,
При пам,яті, та на ногах.
Ось, знов весна, тепло і зелень
Уже блещить на всіх бруньках,
А на душі смаріє темінь
І біль у змучених очах.
Коли? Коли? - висить питання,
Та тільки треши ще ідуть.
Мовчи, бо золото - мовчання,
І довгі руки загребуть.
Золото мовчання
© Copyright: Безуглая Вера, 2024
Свидетельство о публикации №124050102488
Свидетельство о публикации №124050102488
Рецензии