Відлітали журавлі до сонця,
Прямували за межі Землі...
Я в сльозах дивилася в віконце,
Як ховалось сонечко в імлі...
Там за обрій часу, у минуле
Не простившись, навіки пішли
Красені, а ми щоб не забули
Їх, перетворились в журавлів.
І тепер нагадують, що поряд
З нами їхні душі на Землі...
Клином повз степи, ліси та гори,
Нам летять й курлюють журавлі.
Начебто махають нам рукою,
Хмари розрізаючи крилом,
З тугою, позбавившись покою,
Згадуєм про хлопчиків з теплом...
Молимось про їхні світлі душі,
Щоби з Богом поряд там були,
І беззвучно серцем відчайдушно
В відповідь кричим: курли-курли...
29.04.2024 р.
Нашi журавлi
© Copyright: Татиана Максимова, 2024
Свидетельство о публикации №124042903621
Свидетельство о публикации №124042903621
Рецензии