Моe життя
Моє життя немовби зупинилось,
Живу весь час в режимі сподівань,
Здається, у мені щось надломилось
Від всіх оцих жорстоких злодіянь.
То часом ностальгую, то нудьгую,
Несу щодня тяжкий невтішний хрест.
Буває, що сама себе дратую
І провокую неймовірний стрес.
Ще й день висить печальною габою,
Породжує безладдя в голові.
І знову я здаюсь собі слабкою,
Здригаюся, немовби в буревій.
Себе то умовляю, то жалію,
Прошу зібрати нерви у кулак…
Та, мабуть, потихеньку я старію,
Втрачаючи властивий серцю драйв…
Свидетельство о публикации №124042806238
Судьба моя застряла (и надолго)
На станции с названием «надежда»…
Жизнь надломилась, словно прутик тонкий,
И никогда уже не будет прежней…
Мне выпало нести свой крест нелегкий.
А на чужбине годы, точно гири…
Печаль такая по земле далекой,
Что слезы удержать уже не в силе…
На родине война вовсю бушует,
А раньше лишь гроза гремела в мае…
Я Бога каждый день молю… Но, всуе…
Душа моя к отмщению взывает…
Жила я раньше просто, без печали:
Семья, работа, творчество, природа…
А нынче пригвожденная печатью –
Что ждать-пождать от нынешнего года?
09.05.2024
Елена Куприянова 3 09.05.2024 05:23 Заявить о нарушении
Галина Чехута 09.05.2024 09:21 Заявить о нарушении
Елена Куприянова 3 09.05.2024 12:05 Заявить о нарушении