про ранок
повиття;м тісни;м думок.
За печа;льною осму;тою
в ма;ри тя;гне мотузо;к,
наче грі;шника в чисти;лище,
де той рай і де той ад?
В очере;ті нерести;лище
не риби;нок, а прина;д.
На живця; клює; наді;йніше! —
пропові;дує лове;ць
на лати;ні і на ї;диші.
Не;від по;вен наніве;ць.
Я, світа;нком розчаро;ваний,
рву нару;чники тісні;
і встаю; поза зако;нами,
наче тра;ви у росі;,
перед на;гідними да;лями,
перед Со;нцем, мов Іка;р,
не повзко;м, а вертика;лями
ма;ндри ла;годжу до хмар.
Ось гніздо; межі; розсо;хами,
Ось крила; леле;ки хить.
Хто живи;й, той був зако;ханим
хоч на хви;льку, хоч на мить!
світлина: Тетяна Яблонська. Ранок.
Свидетельство о публикации №124042702826