На шляхах щастя

Національна трагедія розгортається,
Коли народ страждає і мовчить,
І молодь наша зовсім не пишається
Чим жили ми, старі. Багато літ.
Ії могутністю i шаною Землі.
Ми жили всі єдиною родиною –
Російські й україньські брати.
В нас було все:
Величная країна,
Достаток, праця, навчання.

Ми дружбі віддавали своі сили
I в цьому було наше надбання!
А зараз: чим пишаешся, країно?
Що дуже незалежна ти від ycix,
Немае розквіту у тебе, Україно,
I це для нас ycix великий гpix.
В пошані зараз вовчії закони,
Що капітал посіяв на Землі
Жорстокість, заздрість, гpoшi, перепони,
Щоб це усе згоріло б у вогні.

I батьків у наших ми взяли звитягу
I вірність звичаям i подвигу повис:
Ніколи не лишати Батьківщину
В часи лихії, підняти знов ії.
Сьогодні молодь нас не розуміє,
Раніше фронт йшов по землі,
А зараз він іде через серця родинні,
Батьків i молоді, в одній сім’ї.
I винен в цьому капітал бандитський,
Що в край наш рідний юди занесли,
Ціею хвор'ю заразили молодь,
Щоб стерти всіх нас iз Землі.

Ми, старші, опинилися в стопорі
В кінці дороги нашого життя,
А наша молодь, діти і онуки,
Спочатку свойого буття,
Нам треба всім обрати злагоду,
А молоді – послухати старих
І зрозуміть, що наша мудрість, досвід,
Iнформацiя корисна для малих:
Вернути Україну на шлях щастя,
А він Червоний на yci віки.
Цей ген заклав нам Бог Великий,
Це колір людської крові!

2005 рiк