Як може бути так,
що хтось іде,
а хтось лишається.
Іде назавжди,
за межу.
Кусок душі твоєї
відривається,
ти думаєш:
я зараз теж помру.
Та ти живеш.
Живеш, неначе
в сивім мареві.
Щось робиш.
І кудись ідеш.
Думки і жести,
ніби в карцері,
а ти, як і раніш живеш.
Жи-веш.
Застигло серце.
Думать мозок
відмовляється.
В очах рябить
усе навкруг.
І не обходить
вже тебе,
що відбувається,
бо звузився без нього
до неможливості
твій круг...
22.04.2024
Як може бути так
© Copyright: Людмила Татур, 2024
Свидетельство о публикации №124042200419
Свидетельство о публикации №124042200419
Рецензии
