Радищевський маршрут

Серед шибениць, каторг, фортець, таборів і грат…
То затемненим лісом, то геть безпросвітним гаєм,
То із Горького в Нижній,  то з Пітера в Ленінград
Подорожній у пошуках світла дарма блукає.
То навпомацки йде, то наосліп, а ні – сліпма…
Хтозна скільки вже подорожує ось так Радищев.
Хоч промінчик шукає, але скрізь лише пітьма.
І куди не поткнеться – смердюче якесь багнище.
Ну і символ ведмідь не дарма – всюди є симптом
Специфічно ведмежої, хай би їй грець, хвороби:
Наче хлябі розверзлися в хижого під хвостом.
Ллється сморід, аби перебив вільний дух з Європи.
Там Дідро – зазіхає він на лісові скарби.
Там Руссо – заздрить тим, хто вже зовсім розпух від ріпи.
Ще й Вольтер – осьде справжній Антихрист з'явивсь; якби
Волю взяв він - кінець; бо ж не встоять ніякі скріпи.
Як послухать його – ні до чого ті кайдани.
Бреше той навіжений, що геть непотрібні палі.
Що порти - моветон, бо зручнішими є штани.
А найгірше… хто стерпить таке, про що йдеться далі?
Що у кожного хлопа – лишень уявіть – права!
Що обов'язки має не тільки людва – господар!
Що потрібно навчатися – от уже голова!
Та здалася б вона із таким тягарем – свобода!
То й лунає і з шибениць «Боже, царя храні!».
Навіть с паль їм підспівують смерди про «нерушимий»!
Скрізь сміються: мовляв, півбіди, що живуть в лайні –
Ще й пишаються тим. Ще й хизуються над чужими
Ідіотськими звичками: знати по кілька мов!
Що набрешуть попи – все це брати завжди під сумнів.
І життя не жаліти заради своїх умов
Побутових. Своїх, а не панських. Чи не безумні?
Отже, морок дедалі густіше. Який Вольтер?
Красти він не навчить. І не вміє співати «Мурку».
А Радищев шукає. З Калініна йде у Твер.
Потім знову блукає до Чкалова з Оренбургу.
Скрізь пітьма… В ній луна. А колишніх? майбутніх смут?
Так і йде то в минуле, то знов в майбуття Радищев.
Легше буде дістатись з Артемівська у Бахмут,
Ніж у цій безпросвітності світлеє віднайти щось.