про неподобство поневiрки

Про неподобство поневі;рки
Пройшли віки, мов вишні квіт,
і знову землю товчуть про;чі,
і тридцять раз по десять літ
їм не розкрили зи;зі очі
на волелюбство плугарів,
на неподобство поневі;рки;
не змили тисячі дощів
з-під нігтів їх криваві кірки.
Що до ланів степовику?
Що волоцюгові до мальви?
Лише фуду;лію липку
несе у дім і прагне сва;йби.
Із лайдаком не до вірші;в,
з ним вічний бій і вічні муки,
і замість співу солов;їв
дзижчатимуть гнойові мухи.
Життя з кочівником сором —
не буде ні душі, ні хати,
ось хрест тяжкий — його серпом
з прийде;шнього в минуле гнати.
(світлина: Ніна Марченко. «Мати 1933»,2000)


Рецензии