Заховатися в хащах думок
Від буття різнобарвного світу
Та заплющити очі
Щоб бачити справжню красу
Звуків нотного стану
Де сумління колючі крижинки
Зачепились за струни
Раптових бурхливих думок.
Та й одразу почути,
Як спогади грають
Наче збуджений в гаю
Нестримний струмок.
Він старанно змиває
Весь пил
З почуттів
Що поволі згасають
Хоч пухнастії спогади
Наче легкі хмаринки
Повільно блукають
По мереживу долі
Сплетених звуків із слів.
Там жартують з тінями
Сховавшихся згадок
У просторі часу поволі
Заблукавших мережами
Пам'яті марності снів.
Бо вони натякають
Про нестриману плинність
Невпевнених кроків
Що створили життєпис
Твого здобуття
Як музичную п'єсу
Де мелодію грає
Бузупинно та жваво
Невгамовне
Багатоголосне Життя.
Хащi думок
© Copyright: Наталия Чайка -Зотова, 2024
Свидетельство о публикации №124041100239
Свидетельство о публикации №124041100239
Рецензии