Нам встигнути би, наздогнати скоріше,
ми квапимось, але неясно куди.
Дорослієм ми і сивієм, старієм,
і вже не рахуєм роки.
Частіше приходить вже втома,
та білий не вивісим прапор-маяк:
А раптом зупиниться старість убога
під тиском усіх контратак?
Байдуже зірки нехай блимають вічно,
хай час безпристрасно тече,
хай диво буває нечасто, незвично,
та є розрахунок на успіх авжеж.
Скажімо: ми світлої сповнені віри, -
блукаємо ми по життю без пліток, -
ведуть кавалери сивіючі вічних
своїх молодиць, нестарілих жінок.
coverсія
Жiнки
© Copyright: Петр Скорук, 2024
Свидетельство о публикации №124041001862
Свидетельство о публикации №124041001862
Рецензии
