Плюс i мiнуси

В.Д.

Бідні злочинці божились, благали,
Слухали журно своїх речників,
Громом гриміли слова прокурора…
(О. Олесь).

Чи врешті з сірим тлом зіллюсь,
Чи в божество твоє розвинусь…
Я наддосвічений – це плюс,
Що перекриє вік як мінус.

А ти… з лохинами очей;
Смачніші губи, ніж черешні.
Блаженство ранків, гріх ночей.
То й почуття беззастережні.

Та і не вмію навпаки.
Всім серцем – лиш таким ось чином.
Хай зарахують в помилки.
Тепер і лірика злочинна.

Не гімн ненависті - ERROR,
Невчасно, тупо, недоречно.
Життєва проза – прокурор,
Але поезія - мій речник.

Нехай засуджують, нехай!
В них Бог вже гірше за Лукавця -
Із Ніцше радить він: «Штовхай!»,
А я підтримать намагався.

Це не цінується ніде,
Тим більшe - на мистецькій біржі.
Скрізь вбивць виховувують з дітей,
А я із слів – красу та вірші.

Мій табір слів йде в небеса,
А там – в нікуди катафалки.
І я не з тих, хто завше за,
Хто б збився з виродками в валку.

Так і прожив… З тим і живу.
І ось мені ти нагорода.
Бажана мрія наяву.
І надихаючая врода.

Як ідеал не відбілюсь.
Тут що не риса, то відмінність.
Але моя любов – той плюс,
Що перекриє кожен мінус.