613. Маленький синочок Глеб Дружинин

перевод стихотворения "Маленький человечек" Глеба Дружинина (г. Великий Новгород / г. Санкт-Петербург)

Жив під ліжком жахливий монстр,
Любив лапи в подушку сувати,
Окрім світла від тисячі сонць,
Дуже сильно боявся він тата.
Гупав стуком щоночі в трубу,
Любить також дітей він хапати,
Та кричатиме враз від жаху,
Лише добрий з'являється тато.

Та, нажаль, так буває, що він
Десь далеко, по вуха в роботі,
І тоді зі страхом в голові
Залишається мамі боротись.
Я тупію від того жаху...
Тату, жах не стихає, як злива...
Дні кружляють, немов хулахуп,
Як же роль в них твоя надважлива.

Знаю те, що не можеш ти взяти
Всі проблеми глобального шоу,
Чи ти можеш прийти, обійняти?
"Все гаразд – я по тебе прийшов!"
Знаю, ти не любив моє місто,
І причина у всього своя,
Але торба відмовок у місці
Там, де "ми" замінилось на "я".

Зміг би від голосів відпочити?
А казки твої слухав щодня.
Чи погано зі мною, скажи ти?
Мо, без мене є кращим життя?
Краще жив би ти десь по сусідству,
Щоби знати – не мучить себе.
Тату, так, є у мене дитинство,
Але там так бракує тебе.

І летіти боюсь космонавтом
В дику темінь, що зветься "життя",
Щоб дізнатись у світлому завтра,
Що жорстоким є світу гниття.
Де від "правди" такої подітись?
Я так само боюся цих змін.
Щиро люблять собаки і діти,
Не чекаючи "я" замість "ми".

Хай не житимем вічно, як хочем,
Наша зустріч – у серці сліди.
Пам'ятай: є маленький синочок,
Що чекатиме тебе завжди.

квітень 2024

ссылка на оригинал в ВК здесь:
https://vk.com/wall-121724506_63649