РОКИ, РОКИ, ВИ ЩАСТЯ МОЄ...
Життя вже схоже на пізню осінь,
Роки, роки, як листя летять.
Було колись сорок, сорок вісім,
А разом вже за вісімдесят.
Важкі стають у поступі ноги,
По життєвім шляху крокувать,
Бували радощі і тривоги,
Було за чим плакать і страждать.
Тільки під старість і пізнається,
Скільки в житті усього не встиг.
Та жалкувать, що вже не прийдЕться
Те зробити, що зробити б зміг.
Не обійнявся з кимось руками,
Слів про кохання мало сказав.
Не прижався до когось губами,
Міг пробачить, але як, не знав.
Не потрібно на це ображаться,
Все, що прожите, то є твоє.
Хай ще довго листочки кружаться,
Роки, роки, ви щастя моє...
Года, года, моё вы счастье, ,,
© Copyright: Леонид Ружинский, 2024
Свидетельство о публикации №124040505549
Свидетельство о публикации №124040505549
Рецензии