Ми обирали...

 


Хто ж нам ту долю міряв,  хто обирав часи,
Коли згорають мрії,  душі,  міста, ліси.
Коли дитинство вкрали,  старості теж нема.
Хто ж нам судив ту кару - воля, війна, сума.
Я Вам скажу відкрито,  якщо б не мали сил,
То не саджали б квітів на при кінці часів.
 Поміж  боїв у вірші  не вишивали б дум.
Як пелюстки  від  вишні  стелють Весні ходу
Ми, ще вчорашні діти,  знаємо ціну днів,
Щоб Україна квітла так,  як ніхто не цвів.
Це наш свідомий вибір, не випадковий збіг.
Ми обирали вимір,  бо так ніхто б не зміг.

Олена Жажкова
30.03.2024.


Рецензии