Скільки натхнення було, скільки мрії,
Барвами вчора ще все мерехтіло.
Шоу закінчено. Більше не гріє
Полум'я те, що в душі відгоріло.
Пересміялася, перевсміхалася,
Дзвінко, шалено, не знаючи болю.
Більш ані іскри в очах не зосталося
Так, ніби хтось підкосив твою волю.
Било життя через край і іскрилось,
Наче живильний струмок у пустелі.
Там, де ще вчора троянди ряснились,
Мертво чорніють знедолені скелі.
Їх би розбити, і знов повернути
Пісню ту щиру, неначе востаннє!
Хоч би на мить дивні ноти почути,
І до життя знов відчути кохання -
Того недавнього, того палкого,
Повного віри, надії, любові,
Там, де без жодного сумніву злого,
Світло і радість несла в кожнім слові,
Не шкодувала ні душу, ні тіло,
З вітром співала, в вогні танцювала,
Як зігрівала ти, як ти горіла!
Полум'ям диким... Шкода, що так мало.
Шоу закiнчено
© Copyright: Анита Левицкая, 2024
Свидетельство о публикации №124032700258
Свидетельство о публикации №124032700258
Рецензии