Б'ємо́сь у власному полону
Своїх невіяних думо́к.
Без спокою душі до скону
Гарцює в нас оцей тано́к.
Вік в'ється божими стежка́ми.
Вирує вічністю пуття.
А ми кружля́ємо думка́ми
Про смерті час та сенс життя.
Між радістю і днів печалю
Душа розбурхує чуття.
Думки́ ж, ізнов тісня́ть без жа́лю
Про тайни створення буття.
Без спокою душi, до скону...
© Copyright: Любовь Переверзева 3, 2024
Свидетельство о публикации №124032202910
Свидетельство о публикации №124032202910
Рецензии