До березня у гостi

Люблю весну за миті воскресіння,
За розмаїття соковитих барв,
За радісні хвилини потепління,
За підсвідомий чарівливий драйв.

О, як же вабить очі квітування
Мімоз, фіалок, золотих дощів!
Втішає душу й серце милування,
Втихає в грудях крижаний борвій.

І я щодня у гості поспішаю
До березня, запитую, чи встав?
Завжди його, як рідного, вітаю,
Благаю, щоб мою утому зняв.

А він уже творити починає,
Хмарки малює, прикраша блакить,
Для квітів ніжні фарби підбирає…
І день перерождається умить.

Жестикулює, дихає азартно,
Замріяно пливе у світі барв…
І так усе бадьоро робить, вправно,
Що вся природа розсипає шарм…

Тут – брунька, там – травиця зеленіє,
Ось – крокуси і проліски, нарцис!...
Від рясту вся поляна рожевіє!..
А душу вже леліє ніжний бриз…


Рецензии