Прокидайтесь, росiяни!

Звiдкиля беруться сили,
Щоб людей вбивали ви?
Вашi душi пахнуть гниллю,
По лiкоть руки у кровi.
З криком «Путiн, ми з тобою!»
Ви кидаЄтесь у бiй,
Тiльки вiн не знаЄ  болю,
Нe цураЄться могил.
Цi могили в Українi
Порoзкинулиcя в полi,
Де взриваються ще мiни,
Що лишають  бездну й горе.
В цих полях ранiше жито
Колосилося мiж квiтiв,
Небо, зорi, навiть тиша –
Це було найкращим в свiтi.
Та Росiї цього мало,
Нiде силу показать,
Президенту треба слава,
Вiн бажаЄ воювать.
Нi, не може Iчкерiя
Бути вiльною країной,
Вiн кидаЄ хлопцiв бравих
Рятувати Україну.
Знищив села та мiста,
Загубив немало люду…
Що ж за слава то така,
Вiн же справжнiй Є  Iуда!
Невже очi вам заслало,
Ви не бачите нiчого?
Скiльки рокiв вiн у влади,
А дереться в гору знову.
Якщо втратить своЄ мiсце,
То почуЄ, хто вiн Є,
Назовуть його фашистом –
Так в iсторiю вiйде.
В ту iсторiю країни,
Що собi вiн написав,
Де Росiя без поразки
Захопила сто держав.
Скiльки рокiв у Росiї
Жили люди без вiйни?
Що дала їм перемога?
Лише лихо та крести.
Росiяни, прокидайтесь!
Не тянiть ви в ад країну,
Залiкуйте свої рани
Та розправте свої спини!

15 березня 2024 р.