Ось уже й вечір… Знов пітьма…
Сама надворі… Мабуть, сумно…
До того ж, світ трясе війна,
Злочинець скалиться підступно…
Та й холодно… До речі, я
Завжди пітьму від себе гнала…
А зараз ворог, як змія…
Спокійні сни війна украла…
Мабуть, покличу в дім пітьму,
Нехай відчує тут затишок.
Наллю їй чаю і діждусь,
Коли вона зітхне щасливо.
Нехай приляже на диван,
Немов чорненьке кошенятко,
Що заморилось від блукань
Та й озиралось безпорадно…
А я втішатиму пітьму,
Прикрию теплим покривалом,
Вірш прочитаю про весну,
А гостя хай поспить тимчасом…
Пiтьма
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124031107368
Свидетельство о публикации №124031107368
Рецензии